В Україні кожен має право на освіту. Проте потреби у всіх різні, оскільки кожна людина – і дорослий, і дитина індивідуальні та неповторні.
  Є дітки, що потребують більшої уваги і окремий підхід для опанування навчальної програми. Причому це не «пожиттєво», а частіше за все тимчасово – через хворобу, сімейні обставини тощо. Давайте розберемось, який термін варто використовувати для таких діток.

  Коректно: дитина з особливими освітніми потребами (ООП)
  Некоректно: «особлива дитина», «інклюзивна дитина», «дитина з інклюзією», «інклюзятко»
  Хто такі діти з ООП?
  Це діти до 18 років, яким потрібна додаткова підтримка в навчанні.
  Хто може мати ООП:
  • діти з інвалідністю;
  • діти з родин у складних життєвих обставинах;
  • безпритульні діти, діти-сироти;
  • діти, що живуть із ВІЛ/СНІД;
  • діти з дислексією, дисграфією чи дискалькулією;
  • ті, хто тимчасово випав з навчання через хворобу.
  Важливо: слово «особливий» тут уживається лише у сполученні «особливі освітні потреби». Тобто ми характеризуємо не дитину, а її потреби.
  І завжди пам’ятаємо просте та важливе правило бебезбар’єрної мови – спочатку говоримо про людину, а вже потім про її риси.