Часто люди хочуть подякувати ветеранам і ветеранкам, яких зустрічають в транспорті, в парку, на вулиці тощо. Але бояться бути нав’язливими. Висловлювати вдячність і підтримку важливо, однак варто робити це щиро, доречно та без зайвої театральності.

  Насправді не всі військові, ветерани й ветеранки готові вислуховувати подяки. Наприклад, це може бути штабний працівник, який не брав участі в бойових діях. Його робота також важлива, але якщо подякувати йому саме за участь у бойових діях, людині може стати ніяково.
  Важливо подякувати так, щоб це не стало тригером. Водночас тригери в кожного різні, тому універсального способу подякувати не існує.
  Якщо людина вам зовсім незнайома, краще використовувати невербальні сигнали — доброзичливу усмішку або вітальний кивок.
  Якщо ви впевнені, що перед вами людина, яка брала участь у бойових діях, можна сказати просто: «Дякую за службу».
  Ще один спосіб висловити вдячність — передати записку. Так часто роблять жінки та діти, яким ніяково говорити особисто. Кілька щирих слів на папері теж можуть стати важливим проявом підтримки.
  Головне — пам’ятати про особисті межі людини. Подяка має бути щирою, але не повинна зобов’язувати людину реагувати на неї певним чином.
  Повага, щирість і делікатність — найкращий спосіб висловити вдячність.